Зміст

 

Зміст

1.Вступ

2. Історія розвитку манікюрної справи

3. Напрями розвитку та тенденції  сучасного манікюру

4.Інструменти використанні в роботі

5.Організація робочого місця

Технологічна частина

6.Опис і технологія виконання манікюру ( покриття гель лаком , дизайн) + (повинні бути фото) , (виконання покриття гель - лаку з дизайном повинно відповідати стилю та образу вашого клієнта - наприклад " Виконання манікюру з покриттям нігтів гель - лаком в Авангардному стилі ...."), ( у кожного стиль та покриття повинно бути різним).

7. Охорона працісту

8.Висновок

9.Використанні джерела.

 

Приклад змісту ( при написанні дипломної роботи шрифт повинен бути Times New Roomen 14 , 1.5 інтервал).

1.Вступ     

Професія майстер з манікюру за часів глобальної фінансової кризи і масового безробіття стала актуальною як ніколи. Причин цього кілька: навчитися професії можна відносно швидко, професійні майстри дуже затребувані, їх праця оплачується гідно. Дохід професійних майстрів манікюру в популярному салоні краси рівний з доходом топ-менеджерів багатьох фірм. Крім того, навчання секретам професійного манікюру цікаво багатьом жінкам, які хотіли б навчитися самостійно робити манікюр за вищим розрядом.

Майстер манікюру повинен володіти усіма сучасними техніками манікюру, моделювання та дизайну нігтів. Майстер повинен уміти робити класичний, апаратний, європейський, SPA манікюр і, звичайно, нарощування нігтів. Крім того, повинен орієнтуватися в сучасних тенденціях нігтьової моди: вміння підібрати гарну і актуальну форму нігтів, порадити варіанти дизайну нігтів або сучасний спосіб догляду за нігтями. Звичайно, не варто забувати про те, що часто жінки приходять до свого майстру манікюру як до особистого психоаналітика, тобто повинен вміти вислухати клієнта, підтримати бесіду або затишно помовчати разом, мати особливий підхід.                

Саме тому, потреби в наданні манікюрних послуг є актуальними в наш час, оскільки затребуваність у оформленні жіночої краси під час весіль, днів народжень і просто буденного вигляду є досить високий.                

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.Історія розвитку манікюрної справи

Час виникнення звичаю фарбувати нігті губиться у такій глибині тисячоліть, що не може бути й мови про точне датування. Протягом багатьох віків населення різних країн ставилося до манікюру по-різному, часто надаючи йому деякого містичного, чаклунського значення.

Манікюр (дослівно означає «догляд за руками») - одна з найдавніших косметичних послуг. Ще у Стародавньому Єгипті використовували спеціальні засоби догляду за руками, ногами й нігтями: спеціальне приладдя, інструменти, притирання, креми, полірувальні порошки. Цариця Єгипту Клеопатра використовувала хну для фарбування своїх довгих нігтів у теракотовий колір. Гробниця придворного манікюрника єгипетського фараона, який жив близько 2400 році до н. е., свідчить про привілеї, якими він користувався за життя .

Манікюрний набір із литого золота, датований 3200 р. до н. е., було знайдено у халдейських похованнях південної частини руїн Вавилону. У Стародавньому Єгипті, Ассирії, Вавилоні, а пізніше у Візантії були відомі накладні нігті .

На Близькому Сході та в Індії жінки фарбували пучки та ступні хною з додатком природних фарбників із рослин і мінералів. Звичай прикрашали долоні нареченої візерунками, нанесеними за допомогою хни відомий ще за біблійних часів.

У Китаї, Японії, Кореї та в інших східних країнах жінки фарбували пучки та нігті природними фарбниками, а також золотили нігті. У цих країнах довгі нігті були символом мудрості та аристократизму, до того ж вважалося, що вони допомагають розмовляти з богами. Фахівці ретельно доглядали за нігтями: полірували та змащували їх оліями. Для довгих нігтів виготовляли спеціальні футляри, які були витвором мистецтва. Вважалося, що червоний колір нігтьової пластинки сприяє посиленню і припливу енергії, зелений проявляє виражену тонізуючу дію. Пофарбований у червоний колір будь-якого відтінку ніготь мізинця нібито оберігав організм проти дії стресу; жовтий колір на нігтях знижував сталість психіки, а фарбувати нігті у голубий, синій та чорний кольори рекомендувалось лише здоровим людям.

 

Європейські дами до початку XX ст. нігтів не фарбували, а тільки підпилювали та полірували.

Манікюр у його сучасному вигляді виник у Франції в 1830 p., коли виникла необхідність позбутися задирки біля одного з нігтів короля Луї Філіппа. Лікарю, який виконував цю невелику операцію, наказали розробити набір інструментів для догляду за руками й нігтями. До набору для обробки нігтів увійшла апельсинова паличка (Додаток 1), запозичена з інструментів зубних лікарів. Поступово у моді стали подовжені нігті, які надавали людині особливого соціального статусу: чим довші нігті, тим привілейованіше її становище. З часом французи додали багато нового до старовинного мистецтва догляду за руками, зокрема, нові суміші порошків для полірування нігтів, примочки та кольд-креми для рук і ніг, багато нових інструментів для догляду за нігтями.

В Америці з 80-х років XIX ст. з'явилися спеціальні заклади для догляду за руками та укріплення нігтів, куди всі модниці відправлялись хоча б раз на тиждень для надання своїм нігтям гідного фасону.

Очевидно звідти знову прийшла мода на золотіння нігтів. У таких салонах можна було пофарбувати та розписати нігті. А в одному з салонів Філадельфії за 25 доларів виконували таку послугу - «на нігтях пальців написати ім'я предмета обожнювання та намалювати портрет».

З 1925 р. відомий сучасний спосіб фарбування нігтів за допомогою нітроцелюлозного лаку з додаванням фарб, який до Європи потрапив знову-таки з Америки. З часом стали застосовувати й перламутрові лаки. Проте в усі часи безбарвний манікюр має своїх прихильників і виглядає напрочуд елегантно.

Сіттіс - лікар, який займався хворобами стопами в 1830-х роках використовував в якості інструмента при роботі із нігтями, паличку із апельсинового дерева, запозичив її у дантистів. До цього часу для виконання манікюру, спеціалісти використовували тільки інструменти із металу і різноманітних кислот.

Для нарощування майстри манікуюра використовували відрізані натуральні нігті, їх приклеювали до кінчика нігтя і закривали кусочком паперу, який виконував арміруючу функцію.

Акрил прийшов у косметологію із стоматології. Цей пахучий порошок, змішуючись із розчинником, швидко твердне і отримує достатню ступінь міцності.

В 1960 роки акрил, прийшовши в манікюрну справу із зубного протезування, удосконалюють, адаптують до анатомічних і фізіологічних потреб нігтів, та токсичність і жорсткість матеріалу зберігаються. На опилення штучних нігтів і надання їм необхідної форми потребується деякий час і зусилля, все це часто приводить до порушення структури натуральних нігтів.

На початку ХХІ століття Дейл-косметолог продовжує розвиватися у двох основних напрямках. По-перше, де подальше удосконалення матеріалів і технологій для акрилового і гелевого моделювання і по-друге - все активніше ведуться розробки методів відновлення і зміцнення натуральних нігтів.

Домінуюче місце починають заміняти комплексним доглядом за нігтями та шкірою рук і ніг.

Все більш широке розповсюдження отримує Дейл-арт - як професійний, так і любительський.

Він набирає значення, як метод самовираження і реалізації творчого потенціалу.

 

 

 

 

ДОДАТИ ІЛЮСТРАЦІЇ!!!!! ІСТОРИЧНІ     МАНІКЮРНІ

 

 

 

 

 

3.Напрями розвитку та тенденції сучасного манікюру

Сучасну жінку, приділяють своїй зовнішності час і бажає виглядати бездоганно, важко уявити без ідеального манікюру. Зараз в косметичних магазинах представлений широкий асортимент препаратів і засобів по догляду за нігтями, а також шкірою рук і ніг - масок, лаків, кремів, лосьйонів, засобів для розм'якшення кутикули і багато чого іншого. Керуючись власним смаком, можна підібрати манікюр на всі випадки життя і втілити свої творчої фантазії.

 

 

ТУТ ПОТРІБНО ОПИСАТИ З КАРТИНКАМИ ТЕ , ЩО ЗАРАЗ МОДНО , А НЕ ПРСТО ПЕРЕРАХУВАТИ ВИДИ МАНІКЮРУ!!!!!!!

 

 

4.Інсрументи використанні в роботі

Набір для апаратного догляду за руками та ногами ?????  складається із спеціального приладу, насадок для нього та допоміжних аксесуарів. До останньої групи відносяться інструменти, що полегшують роботу майстра.

Інструменти для манікюру та педикюру можуть бути різної форми і з різного матеріалу - від дерев'яних паличок до високоякісних сталевих з цирконовим покриттям. Серед багатьох інструментів обов'язковими є:

Лопатки - використовують для зрушування і підведення кутикули й птеригію як у традиційному манікюрі. Довжина лопатки з ручкою - від 10 до 15 см, довжина робочої частини - від 1 до 2 см, ширина робочої частини - від 0,5 до 1 см. Увігнута робоча частина має різні варіанти. Ручка може бути округлої форми або всю лопатку виготовляють з листової сталі. У цьому випадку ручка інструмента плоска. Лопатка може бути двосторонньою або на одній ручці з лезом. Лопатки використовують для обробки нігтьових пластинок.

 

 

 

 

 

 

Прямокутна шліфувальна універсальна пилка для нігтів служить для тих же цілей, що і овальна: нею легко надавати форму, прибирати надлишок гелю в районі кутикули і вирівнювати поверхню нігтів.

Жорсткість пилки (абразивність) вимірюється у гритах. Чим менше грит пилки, тим вона жорсткіша. Абразивність покриття пилки:

·        80-100 грит: призначена для штучних нігтів

·        До 240 грит: може допомогти при скороченні вільного краю натурального нігтя, обробці акрилового нігтя перед нанесенням гель-лаку

·        До 600грит: призначена для м'якого шліфування та корекції форми натурального нігтя перед поліруванням.

·        1000 грит: абразивність покриття пилки, що дозволяє полірувати та «запечатувати» край натурального нігтя

Пилочки для нігтів поділяються на 4 основних типи:

·        Дерев'яні

·        Скляні

·        Металеві

·        Наждакові

На будь-яку якісну скляну, кришталеву, лазерну пилочку є безстрокова гарантія: хороша та надійна поверхня інструментів не стирається.

М'які наждакові використовують як для натуральних нігтів, так і для штучних: все залежить від зернистості.

Існують ще картонні пилки для нігтів з різним ступенем абразивності (шорсткості). Зазвичай їх використовують у салонах краси. Таку пилочку можна використовувати лише раз, вона непрактична у застосуванні.

Баф- Це брусок з абразивною поверхнею на двох або чотирьох сторонах. Бафи потрібні для остаточного вирівнювання поверхні та видалення дрібних борозенок, також інструмент підходить для полірування. Якщо нігтьова пластина не ідеально рівна, наприклад, після зняття гелю після нарощування, слід шліфувати жорсткішою основою. По гладких нігтях досить кілька разів пройтися м'якою поверхнею бафа.

Щипці (або кусачки) для кутикули - це спеціальний манікюрний інструмент, який дозволяє видалити з навколонігтьових валиків ороговілі ділянки шкіри та кутикулу.

 

 

Манікюрні ножиці - маленькі ножиці з дещо потовщеними, злегка вигнутими короткими лезами, призначені для обрізання нігтів. Існують і варіанти з більш тонкими лезами, якими видаляється шкіра, що покриває нігті.

 

 

 

 

 

І ЦЕ ВСЕ???????

 

 

 

 

 

 

 

 

 

5.Організація робочого місця

Робоче місце майстра манікюру - це манікюрний стіл. Майстер і клієнт знаходяться один проти одного.

До вибору вже наявного манікюрного столу потрібно підійти дуже серйозно, адже саме це клієнт побачить в першу чергу.

Сучасний ринок професійного устаткування пропонує величезну різноманітність таких столів. Однак при виборі варто дивитися не стільки на зовнішній і естетичний вигляд, скільки на розміри і якість матеріалу, з якого виготовлено обладнання.

На столі повинні поміщатися не тільки руки: майстра і клієнта, але і всі необхідні інструменти. Також бажано наявність ящиків для зберігання матеріалів, різних підставок і лотків.

Руки клієнта під час манікюру розташовуються на подушці, покритої гігієнічним матеріалом. Після кожного клієнта вона дезінфікується. Для ванночок в дорогих салонах використовують спеціальний прилад, де підтримується постійна температура рідини. Але наявність такого приладу не виключає простих ванночок, тим більше що в даний час в салонах використовуються різні рецепти і програми догляду за руками.

Зовнішній вигляд майстра манікюру повинен справляти на відвідувачів приємне враження, а спецодяг повинен бути бездоганно чистим. Узагалі чистота - це найважливіша щоденна вимога кабінету для проведення таких

процедур. У кабінеті потрібно щоденно робити вологе прибирання і провітрювання.

Робота майстра пов'язана з проведенням маніпуляцій не тільки на нігтях, але й на шкірі із застосуванням різноманітних інструментів, перев'язного матеріалу (серветки, ватні тампони), медикаментів. Все це вимагає чистоти на робочому місці, особливого стану рук майстра, обов'язкової дезінфекції та стерилізації інструментів. Умови виконання процедур повинні повністю виключити потрапляння мікробів через шкіру при незначних травмах (уколи, порізи, подряпини).

Перед початком роботи і після прийому кожного клієнта стіл необхідно протирати вологою серветкою, а після закінчення роботи - серветкою, змоченою в 1%-ному розчині хлораміну або іншого антисептика.

Чистий матеріал і білизну зберігають в окремій шафі. Для відпрацьованого матеріалу і брудної білизни треба мати спеціальні марковані бачки.

 

  

 

 

6.Опис і технологія виконання манікюру ( покриття гель лаком, дизайн)

Технологічна частина (приклад , у вас повинно бути прописано з художнім розписом та стилем)

Нігтьову пластинку можна розділити на три частини: корінь, тіло, вільний край. Корінь нігтя майже повністю лежить під заднім нігтьовим валиком. Тіло нігтя являє собою власне нігтьову пластинку, що із трьох сторін обмежена нігтьовими валиками: заднім і двома бічними.

Нігтьові валики -- це шкірні утворення, що у місці переходу в нігтьову пластинку утворюють синуси, або нігтьові пазухи, яким під час проведення манікюру слід приділяти особливу увагу. Товщина нігтьової пластинки становить 0,3-0,5 мм. З боку заднього нігтьового валика на ніготь поступово наростає епоніхій, який ще зветься кутикулою. Це шкірне утворення виконує важливу роль -- захищає корінь нігтя і його ростову зону.

Нігтьова пластинка утворюється в результаті поділу клітин матриксу.

Матрикс -- це основна частина ростової зони нігтя, ідентична ростовому шару епідермісу (базальному шару). Матрикс утворений особливим епітеліальним сосочком ніжної структури, рясно постачається кров'ю і добре іннервується. Від стану матриксу повністю залежить стан нігтьової пластинки.

Технології виконання

1.Обробка рук клієнта та майстра антисептиком .

2. Зняття старого покриття ( якщо воно є)

3. Придання форми вільному краю пилкою або апаратом

4. 5-10 хв. розпарюємо  руки у ванночці, або нанесення ремувера на кутикулу при сухому манікюрі. У ванночку додається морська сіль, йод, косметичні засоби або ароматичні масла.

5. Обробка та видалення кутикули

6. Обробка та шліфовка бічних валиків

7. Зняття верхнього кератинового шару нігтьової пластини.

Використовуємо Баффік з високою абразивністю. Знімаємо з нігтьової пластини тільки глянець. Якщо цього не зробити, гель-лак буде відколюватися. До оброблених нігтів, не торкайтеся. Для остаточного видалення залишків вологи і обпилювання застосовуємо спеціальний засіб з знежиреної pH-формулою Bond (дегідратор). Це дозволяє забезпечити міцне зчеплення гель-лаку з нігтьової пластиною.

8. Нанесення базового гелю.

У тому випадку, якщо нігтьова пластина, після зняття нарощених нігтів, дуже м'яка і слабка, гель-лак може почати сколюватися вже в перші дні після процедури нанесення. Щоб цього не відбувалося, на ослаблену пластину можна нанести праймер. Це потрібно для щільного зчеплення базового гелю з натуральним нігтем. Сучасні безкислотні праймери не містять кислоти метакрилової - нанесення безпечно для натурального нігтя. Щоб не отримати відшарування, необхідно обробити праймером і торець нігтя

Нанесення базового гелю є одним з основних складових технології роботи з гель-лаками. Базовий гель служить основою для гель-лаку. Він відповідає за створення молекулярної зв'язку між природним кератином натурального нігтя і штучним гелевим матеріалом. При цьому базовий гель захищає ніготь від проникнення фарбувальних пігментів гель-лаку.

У технології нанесення гель-лаків важливо стежити за тим, щоб матеріали наносилися на нігтьову пластину дуже тонким шаром. Це відноситься і до базового гелю. На пензлик набираємо невелику кількість базового гелю і втираючими рухами наносимо його, починаючи з вільного краю. Також покриваємо і торець нігтя. Після цього проходимо по всій нігтьовій пластини довгими рухами зверху вниз. Стежимо за тим, щоб гель не потрапляв на шкіру, кутикулу і бічні валики. Далі поміщаємо ніготь в UV-лампу на 1 хвилину для полімеризації базового гелю (у LED-лампу - на 10 секунд). Після висихання бази сухим пензликом вирівнюємо дисперсійний шар. Робиться це для того, щоб кольоровий гель-лак рівномірно лягав, не збирався і не розтікався до бічних валиків.

При використанні кольорових гель-лаків потрібно знати деякі нюанси.

1.Всі шари потрібно наносити дуже тонко. Якщо не дотримуватися технології нанесення гель-лаку, то у нас можуть виникнути такі проблеми: хвилі і щербини на вільному краї; бульбашки повітря по всій поверхні нігтя.

2.Застосовуючи яскраві, пастельні кольори, наносимо 2 шари гель-лаку. При цьому кожен з шарів необхідно полімеризувати в UV-лампі по 2 хвилини (в LED-лампи по 30 секунд).

3.При роботі з темними кольорами перший шар може бути нерівномірно профарбований. У цьому немає нічого страшного. Не потрібно наносити велику кількість гель-лаку. Ця проблема виправиться другим шаром. Працюючи з темними тонами, краще зробити 3 тонких, але рівних шари, ніж 2 щільних, які підуть хвилями.

4.Не забувайте покривати торець нігтя, звертайте увагу на рівномірність і гладкість покриття.

На одному з нігтів малюємо гілку чорним лаком або краскою.

Завершальний етап технології нанесення гель-лаку - покриття фінішним гелем - Top Coat. Наноситься фініш-гель трохи більше товстим шаром, ніж кольоровий. Знову ж, не забуваємо про торці нігтя. Фінішний гель повинен бути добре просушений. Недостатня полімеризація гелю призведе до того, що при знятті липкого шару втратиться блиск. Сушимо його в UV- лампі 2 хвилини, в LED-лампи - 30 секунд. Прибираємо дисперсійний шар спеціальним засобом Cleanser - це надає покриттю гарний глянсовий блиск.Cleanser містить зволожуючі компоненти, які оберігають нігтьову пластину і шкіру від пересихання.

7.Охорона праці (у всіх повинна бути різна , але відповідати усім нормам)

Основні положення

Охорона праці – це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів, і заходів спрямованих на збереження здоров’я , і працездатності людини в процесі праці.

Головна мета охорони праці:

Створення на кожному робочому місці безпечних умов праці, умов безпечної експлуатації обладнань. Зменшення, або повна нейтралізація дії шкідливих і небезпечних факторів виробництва на організм людини, і як наслідок зниження виробничого травматизму,  підвищення змістовності праці, створювання умов для всебічного розвитку особливості. Завданням охорони є також:

1.Знаходження оптимальних співвідношень між різними факторами виробничого середовища

2.Розробка та планування заходів щодо поліпшення умов праці

3.Впровадження норм гранично допустимих рівнів виробничих факторів, визначення ступеня шкідливості і небезпеки праці

4.Розробка методів оцінки соціальної та економічної ефективності заходів з удосконаленням умов і охорони праці

5.Впровадження технічних засобів і заходів щодо боротьби з травматизмом і профзахворюванням

6.Забезпечення безпеки виконання робіт працівниками.

2. Вимоги охорони праці перед початком роботи

2.1.Перевірити стан спецодягу

2.2.Одягти спецодяг, волосся заховати під шапочку

2.3.Оглянути робоче місце, звільнити підходи до нього

2.4.Впевнитись у стійкості стола та стільців

2.5. Продезінфікувати інструмент

2.6. Відро для брудної білизни зі справною педаллю ножем розмістити на робочому місці так, щоб ним було зручно користуватися.

2.7. Перевірити комплектність косметологічного апарату "ЕТОН"; підключити мікромотор до електронного блоку; під'єднати до мікромотора наконечник і закріпити в наконечнику необхідну образово-полірувальну насадку.Підготувати рушник для власного користування.

2.8. Переконатися у щільності кришок на флаконах, маркування ємностей із розчинами дезінфікуючих засобів та інших рідин, кремів (назва, концентрація, дата приготування). Всі рідини, мазі, креми, що використовуються під час роботи, повинні мати розбірливе маркування, яке відповідає вмісту флаконів (ємностей).

2.9. Чи не працювати з відкритими ранками на руках. Усі ушкодження шкірних покровів на руках захищати напальчниками, лейкопластирем.

2.10. Не одягати під час роботи браслети, годинники, каблучки.

2.11. Про всі виявлені несправності застосовуваного електроінструменту, електропроводки, освітлення та інші неполадки повідомити свого безпосереднього керівника і приступити до роботи тільки після їх усунення.

3. Вимоги охорони праці під час роботи

3.1. Виконувати лише ту роботу, якою навчений, за якою отримав інструктаж з охорони праці та допущений працівником, відповідальним за безпечне виконання робіт.

3.2. Експлуатувати бактерицидні ультрафіолетові опромінювачі закритого типу (рециркулятори) з безозоновими бактерицидними лампами для знезараження повітря у приміщеннях відповідно до посібника з їх викор3.3. Не доручати свою роботу ненавченим та стороннім особам.

3.4. Застосовувати необхідні для безпечної роботи справний інструмент, пристрої; використовувати їх тільки для робіт, для яких вони призначені.

3.5. Дотримуватись правил переміщення у приміщенні, користуватися лише встановленими проходами.

3.6. Утримувати робоче місце у чистоті, своєчасно прибирати використані серветки, тампони, острижені нігті, розлиті робочі розчини.

3.7. Крани з гарячою та холодною водою відкривати повільно, без ривків та великих зусиль. Не застосовувати для цього молотки, інший ударний інструмент або випадкові предмети.

3.8. Не захаращувати проходи до інших робочих місць, між кріслами, до щитів освітлення, шляхів евакуації та інших проходів пересувними столиками, зайвими меблями. Не накопичувати на робочому місці бруду, своєчасно передавати їх у підсобне приміщення.

3.9. Не використовувати для сидіння підлокітники крісел, пересувні столики, неміцні меблі, довільні предмети.ше після проходження спеціального навчання.

3.10. Вмикати та вимикати електроприлади, настільну лампу сухими руками. При вимкненні електровилки з розетки триматися за корпус вилки, не смикати за провід, що підводить.

3.11. Не розбирати та не намагатися самостійно ремонтувати електроприлади.

3.12. Не обмотувати кільця ножиць, ручки кусачок, щипчиків та інших інструментів тканиною, ізоляційною стрічкою, іншими матеріалами, щоб уникнути застрягання в них лусочок шкіри, нігтів.

3.13. Не ловити на льоту падаючі ножиці. Не ходити по залі з ножицями у відкритому вигляді.

3.14. Не підсушувати вологу білизну (серветки, рушники) на опалювальних радіаторах, електроводонагрівачах, іншому обладнанні. Вологу білизну слід сушити у підсобному приміщенні або електросушильній шафі.

3.15. Рідини для зняття лаку та лаки тримати у щільно закритих судинах далеко від вогню, у прохолодному місці.

3.16. Поверхню столу очищати від стрижених нігтів та обрізків шкіри після кожного відвідувача.

Всі предмети, що стоять на столі, кілька разів на день протирати ваткою, змоченою у спирті або 0,5% розчині хлораміну.

3.17. Перед тим, як розпочати обслуговування відвідувача, уважно оглянути стан нігтів та шкіри рук; якщо є виражені зміни зовнішнього вигляду нігтів та шкіри, що вказують на заразні захворювання, не обслуговувати клієнта.

3.18. Під час виконання манікюру використовувати одноразову серветку для кожного відвідувача. Стерильні інструменти для манікюру зберігати у металевих лотках. Для зберігання підготовленого до роботи інструменту на робочому місці допускається використання бактерицидних ультрафіолетових опромінювачів.

3.19. При експлуатації косметологічного апарату «ЕТОН» необхідно:

після підключення апарата до мережі натиснути кнопку «ВКЛ» (при цьому має загорітися індикатор «МЕРЕЖА»);

перемикачем «РЕВЕРС» вибрати потрібний напрямок обертання інструменту;

увімкнути мікромотор та ручкою «РЕГУЛЮВАННЯ» встановити необхідну частоту обертання.

3.20. Інструменти, що використовуються для маніпуляцій, при яких можливе пошкодження шкірних покривів під час манікюру, піддавати дезінфекції, передстерилізаційному очищенню та стерилізації після кожного клієнта.

Для запобігання поширенню парентеральних гепатитів, ВІЛ-інфекцій, туберкульозу, інших інфекцій та паразитарних захворювань дезінфекцію робочих інструментів необхідно проводити за режимами, ефективними проти збудників цих інфекцій.

3.21. Метод стерилізації слід вибирати залежно від призначення та особливостей оброблюваних інструментів.

Стерилізацію необхідно проводити відповідно до методичних вказівок щодо дезінфекції, передстерилізаційного очищення та стерилізації виробів медичного призначення.

3.22. При дезінфекції інструментів в етиловому спирті необхідно стежити за чистотою та міцністю спирту, а також за тим, щоб ріжуча поверхня інструменту була повністю занурена у спирт.

Після закінчення роботи спирт профільтрувати через марлю для видалення лусочок шкіри, нігтів, що потрапили туди.

3.23. З метою профілактики зараження парентеральними гепатитами та ВІЛ-інфекцією усі маніпуляції, при яких може статися забруднення рук кров'ю, необхідно проводити у гумових рукавичках.

3.24. При попаданні крові на шкіру ретельно вимити її з милом; при пошкодженні шкірного покриву (поріз, укол) з ранки видавити кров, поверхню обробити 70%-ним спиртом, потім 5%-ним розчином йоду.

3.25. При роботі з дезінфікуючими засобами слід використовувати лише помірні та малонебезпечні дезінфікуючі засоби (3-го та 4-го класів небезпеки), нелеткі та непиле, у гігієнічних та готових до застосування препаративних формах.

3.26. Необхідно використовувати засоби захисту рук при приготуванні розчинів, що дезінфікують, дезінфекції інструменту.

3.27. Для профілактики професійних захворювань шкіри, очей та верхніх дихальних шляхів при роботі з дезінфікуючими засобами слід:

приготування дезінфікуючих розчинів проводити у спеціальних приміщеннях зі штучною або природною припливно-витяжною вентиляцією;

сухі дезінфікуючі засоби насипати у спеціальні ємності з поступовим додаванням води;

ємності з робочими дезінфікуючими розчинами щільно закривати кришками;

всі роботи з розчинами виконувати у гумових рукавичках;

дотримуватися запобіжних заходів та використовувати засоби індивідуального захисту (респіратори, маски та ін.)

3.28. Самостійно не готувати та не застосовувати саморобні косметичні засоби.

4. Вимоги охорони праці після закінчення роботи

4.1. Вимкнути робоче освітлення, використовувані електроінструменти вимкнути та від'єднати їх від електромережі (вийняти вилку з розетки).

4.2. Відключити косметологічний апарат від мережі, зняти наконечник мікромотора з утримувача, попередньо вийнявши насадку.

4.3. Відповідно до методичних вказівок очистити, продезінфікувати та простерилізувати комплекти робочих інструментів.

4.4. Прибрати та продезінфікувати робочий стіл. Все манікюрне приладдя, дезінфікуючі розчини, спирт, лаки, рідини для зняття лаку та ін. прибрати у спеціально виділені місця зберігання. Щільно закрити корки всіх флаконів.

4.5. Не допускається змітати зі столу острижені нігті, обрізання шкіри рукою. Прибирання проводити за допомогою щітки-кошториси та совка.

5. Вимоги до охорони праці в аварійних ситуаціях

5.1. Якщо у процесі роботи відбулося забруднення робочого місця пролитими розчинами, роботу припинити до видалення забруднюючих речовин.

5.2. При аварії електропостачання, прориві трубопроводу, радіатора опалення необхідно припинити роботу та викликати телефоном відповідну аварійну бригаду.

5.3. В аварійній обстановці повідомити про небезпеку працівників та відвідувачів, доповісти безпосередньому керівнику про те, що сталося, та діяти відповідно до плану ліквідації аварії.

5.4. При виявленні пожежі або ознак горіння (задимлення, запах гару, підвищення температури тощо) слід:

припинити роботу та негайно повідомити про пожежу телефоном у пожежну охорону, при цьому назвати адресу об'єкта, місце виникнення пожежі, повідомити своє прізвище;

по можливості вжити заходів щодо евакуації людей, гасіння пожежі та забезпечення збереження матеріальних цінностей.

5.5. Потерпілому при травмуванні або раптовому захворюванні необхідно надати першу (долікарську) допомогу та, за необхідності, організувати його доставку до закладу охорони здоров'я.

6. Надання першої медичної допомоги

6.1. Надання першої допомоги при ураженні електричним струмом.

При ураженні електричним струмом необхідно негайно звільнити потерпілого від дії електричного струму, відключивши електроустановку від джерела живлення, а при неможливості відключення - відтягнути його від струмоведучих частин за одяг або застосувавши підручний ізоляційний матеріал.

При відсутності у потерпілого дихання і пульсу необхідно робити йому штучне дихання і непрямий (зовнішній) масаж серця, звернувши увагу на зіниці. Розширені зіниці свідчать про різке погіршення кровообігу мозку. При такому стані необхідно негайно приступити до оживлення потерпілого і викликати швидку медичку допомогу.

6.2. Перша допомога при пораненні.

Для надання першої допомоги при пораненні необхідно розкрити індивідуальний пакет, накласти стерильний перев'язочний матеріал, що міститься у ньому, на рану і зав'язати її бинтом.

Якщо індивідуального пакету якимсь чином не буде, то для перев'язки необхідно використати чисту носову хустинку, чисту полотняну ганчірку тощо. На те місце ганчірки, що приходиться безпосередньо на рану, бажано накапати декілька крапель настойки йоду, щоб одержати пляму розміром більше рани, а після цього накласти ганчірку на рану. Особливо важливо застосовувати настойку йоду зазначеним чином при забруднених ранах.

6.3. Перша допомога при переломах, вивихах, ударах.

При переломах і вивихах кінцівок необхідно пошкоджену кінцівку укріпити шиною, фанерною пластинкою, палицею, картоном або іншим подібним предметом. Пошкоджену руку можна також підвісити за допомогою перев'язки або хустки до шиї і прибинтувати до тулуба.

При передбачуваному переломі черепа (несвідомий стан після удару голови, кровотеча з вух або роту) необхідно прикласти до голови холодний предмет (грілку з льодом або снігом, чи холодною водою) або зробити холодну примочку. При підозрінні перелому хребта необхідно потерпілого покласти на дошку, не підіймаючи його, чи повернути потерпілого на живіт обличчям униз, наглядаючи при цьому, щоб тулуб не перегинався з метою уникнення ушкодження спинного мозку.

При переломі ребер, ознакою якого є біль при диханні, кашлю, чханні, рухах, необхідно туго забинтувати груди чи стягнути їх рушником під час видиху.

6.4. Надання першої допомоги при опіках кислотами і лугами.

При попаданні кислоти або лугу на шкіру ушкоджені ділянки необхідно ретельно промити цівкою води на протязі 15-20 хвилин, після цього пошкоджену кислотою поверхню обмити 5%-ним розчином питної соди, а обпечену лугом - 3%-ним розчином борної кислоти або розчином оцтової кислоти.

При попаданні на слизову оболонку очей кислоти або лугу необхідно очі ретельно промити цівкою води протягом 15-20 хвилин, після цього промити 2%-ним розчином питної соди, а при ураженні очей лугом - 2%-ним розчином борної кислоти.

При опіках порожнини рота лугом необхідно полоскати 3%-ним розчином оцтової кислоти або 3%-ним розчином борної кислоти, при опіках кислотою - 5%-ним розчином питної соди.

При попаданні кислоти в дихальні шляхи необхідно дихати розпиленим за допомогою пульверизатора 10%-ним розчином питної соди, при попаданні лугу - розпиленим 3%-ним розчином оцтової кислоти.

6.5. Надання першої допомоги при теплових опіках.

При опіках вогнем, парою, гарячими предметами ні в якому разі не можна відкривати пухирі, які утворюються, та перев'язувати опіки бинтом.

При опіках першого ступеня (почервоніння) обпечене місце обробляють ватою, змоченою етиловим спиртом.

При опіках другого ступеня (пухирі) обпечене місце обробляють спиртом, 3%-ним марганцевим розчином або 5%-ним розчином таніну.

При опіках третього ступеня (зруйнування шкіряної тканини) накривають рану стерильною пов'язкою та викликають лікаря.

6.6. Перша допомога при кровотечі.

Для того, щоб зупинити кровотечу, необхідно:

- підняти поранену кінцівку вверх;

- кровоточиву рану закрити перев'язочним матеріалом (із пакета), складеним у клубочок, придавити її зверху, не торкаючись самої рани, потримати на протязі 4-5 хвилин; якщо кровотеча зупинилася, то не знімаючи накладеного матеріалу, поверх нього покласти ще одну подушечку з іншого пакета чи кусок вати і забинтувати поранене місце (з деяким натиском);

- при сильній кровотечі, яку не можна зупинити пов'язкою, застосовується здавлювання кровоносних судин, які живлять поранену область, при допомозі згинання кінцівок в суглобах, а також пальцями, джгутом або закруткою; при великій кровотечі необхідно терміново викликати лікаря.

6.5.У випадку легкого порізу обробити ранку перекисом водню.

6.6. Якщо сталася пожежа, приступити до її гасіння наявними засобами пожеже гасіння. При необхідності викликати пожежну частину.

6.7. Виконувати всі вказівки керівника робіт по ліквідації аварійної ситуації

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

8.Висновок (приклад )

При написанні дипломної роботи я дізналася багато цікавого матеріалу. Здобула глибокі теоретичні знання, володіння приборами і методами практичної роботи з виконанням класично-обрізного манікюру і нанесення художнього розпису. Також, я ознайомилась з модою і стилем минулого часу та модою сучасного та майбутнього часу. Зрозуміла зміни у моді, які можуть відбуватися під впливом найрізноманітніших явищ.

А також при написанні моєї роботи я освоїла матеріали, вивчила їх склад і тепер впевнено можу порадити клієнтові той матеріал, який їй підходить в даній ситуації.

Я засвоїла техніку безпеки при виконанні манікюрних робіт.

Отже, я зрозуміла, що справжній майстер манікюру - це особливість, яка наділена особливими моральними якостями. Для неї важливою є якість обслуговування, тому основний зміст роботи не може зводитись тільки до заробітку.

Справжню манікюрницю характеризують естетичність, ввічливість, шанобливість, терпеливість, здатність до компромісу, позитивно ставлення до клієнтів і своїх обов'язків, самоконтроль, дисциплінованість і охайність.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

9.Використанні джерела (приклад , у вас свої)

1. Д. Букин, О. Петрова «Новые варианты ексклюзивного маникюра», Феникс. - 2010 г., 56 с.

2. Д. Букин «Вечерний и свадебный манікюр», Феникс.- 2008 г., 47 - 59 с.

3. Е. А. Бойко «Маникюр и педикюр», Аст: Полиграфиздат.- 2010 г., 12 - 185 с.

4. Е. Л. Бриз «Макияж, манікюр, роспись ногтей. Мастер-класс», АСТ.- 2007 г., 256-289 с.

5. Ж. Джефорд «Искуство маникюра. Практическое руководство», Ниола-прес. - 2008 г., 11-123 с.

6. О. Тереньтьева «Маникюр, педикюр, гламур. О чем не расскажут в салоне красоты», Феникс. - 2009 г., 136-221 с.

7. Рози Уотсон «Маникюр и педикюр. Советы професионалов», Контэнт. - 2009 г., 38-92 с.

8. Т. В. Гринькова «Технология маникюрных работ», Современная школа.- 2009 г., 73-75 с.

Кожен розділ повинен бути на окремому аркуші !!!!