Блог майстра виробничого навчання Білоусової Катерини : Урок №21 (16.11.2022)

Тема : Живопис об'ємних предметів з відмиванням.

Урок № 21

Лабораторно - практична робота № 17 . Начерки складного натюрморта на фоні дапіровки без складок.

Натюрморт (фр. naturemorteбукв. мертва природа) - в образотворчому мистецтві - зображення неживих предметів, на відміну портретної, жанрової історичної та пейзажної тематики.

Натюрморт - одне із жанрів образотворчого мистецтва, присвячений відтворенню предметів побуту, фруктів, овочів, квітів тощо. Завдання художника, що зображає натюрморт, - передати колористичну красу предметів, що оточують людину, їх об'ємну і матеріальну сутність, а також висловити своє ставлення до зображуваних предметів. Малювання натюрморту особливо корисне у навчальній практиці для оволодіння живописною майстерністю, оскільки в ньому художник-початківець осягає закони колірної гармонії, набуває технічної майстерності живописного моделювання форми.

Для малювання, зазвичай, не потрібно складних пристосувань. Кожному доводилося малювати олівцями, фломастерами чи авторучками на папері, але домогтися майстерності точної передачі руху, характеру фактури непросто. Взагалі, якщо говорити про папір, то дітям для малювання дайте скуштувати різноманітні його сорти.

Як відомо, папір в основному роблять з маси спеціальним чином оброблених деревних волокон з додаванням мінеральних (каоліну, крейди) і речовин, що проклеюють, барвників та ін. Згідно з легендою, папір був винайдений в Китаї в 1в. до н.е. Її робили з деревного лубу, а в 2 ст. н.е. - З шовкових волокон, з цим пов'язана її латинська назва. Секрети виробництва паперу стали відомі в Європі лише за кілька століть. Її виготовляли головним чином із лляних ганчірок, для малювання почали застосовувати з 14 ст. .

Існують різні сорти паперу. Для роботи олівцем або фарбами потрібний щільний білий папір - ватман або напівватман - вищий сорт паперу з шорсткою поверхнею, він міцний і добре проклеєний. Названо так на ім'я власника англійської паперової фабрики Дж. Ватмана.

Папір, покритий рівним шаром крейди з невеликою кількістю сполучних речовин, - крейдований, або крейдяний, папір. Вона добре сприймає фарбу, штрих і лінія набувають виразності, туш лягає дуже рівно і щільно. Але найголовніше полягає в тому, що за готовим малюнком можлива ретуш, тобто внесення змін та виправлень за допомогою голки, скальпеля, ножа тощо. Тут виникає навіть такий новий технічний прийом, як біла лінія та штрих по чорному тлі, що нагадує гравірування (принцип ліногравюри). Однак не слід їм зловживати.

На початковій стадії навчання малюванню натюрморту прийнятним є графічний олівець. Він добре лягає, тримається та видаляється гумкою, що важливо при виправленні помилок. Існують олівці різного ступеня твердості та м'якості (твердий, м'який, середній).

Графітний олівець однаково зручний як у навчальних, так і творчих роботах. Він має приємний сірий тон і деякий блиск, що легко стирається гумкою, можна вносити виправлення. Цим олівцем створюють малюнки лінійної, лінійно-штрихової та тонально-мальовничої плями. Для малювання графітний олівець з усіх матеріалів найпростіший і найдоступніший засіб. Графіт у поєднанні з іншими мистецькими матеріалами таїть величезні можливості для кожного художника.

Графіт добре лягає на будь-який папір і не обсипається. Підбирати олівець та папір слід відповідно до поставлених завдань. Спочатку треба навчитися працювати одним олівцем та постаратися використати всі його виразні можливості. Лінією та штрихом добре працювати на щільному, гладкому папері, а зернистий папір підійде для роботи тоном. Добре виглядають малюнки олівцем на пожовклій від часу папері.

При роботі графітним олівцем не слід особливо захоплюватися розтушовкою, тому що може скластися враження затертості та засмальцьованості малюнка. Графітний олівець хороший для малюнків в альбомі, на ватманському листі, але якщо треба закрити великі площини, то зазвичай застосовують вугілля.

Виразність штриха, його можливості залежать від прийому роботи олівцем.

Важливі значення під час роботи олівцем має гумка. Хороша якість гумки визначається її м'якістю.

Кольоровими олівцями можна досягти різноманітних графічних чи мальовничих ефектів, особливо це стосується акварельних олівців, які можна розмивати водою.

Правила складання натюрморту

Складання натюрморту необхідно починати із задуму, у нашому конкретному випадку, з постановки навчальної задачі (конструктивної, графічної, мальовничої тощо). Через порівняльний аналіз приходять до визначення найбільш характерних особливостей форми та узагальнення спостережень та вражень. Необхідно пам'ятати, що кожен новий предмет у постановці - «новий захід всіх речей, що входять до неї, і поява його подібна до революції: предмети змінюються і змінюють свої відносини, ніби потрапляючи в інший вимір» .

Важливо правильно, відповідно до певної навчальної завдання, вибрати певну думку, тобто. лінію горизонту (ракурс). Наступним етапом складання натюрморту є компонування предметів у просторі предметної площини з урахуванням задуму угруповання композиції.

Важливим є момент складання натюрморту самими учнями, оскільки подібні вправи дозволять здійснити пластичні завдання та найбільш виграшні угруповання предметів.

Один із предметів повинен стати композиційним центром постановки та виділятися за розмірами та тоном. Його слід поміщати ближче до середини постановки, а надання постановці динамічності (рух плям) можна зрушити вправо чи вліво.

При просторовому вирішенні натюрморту на перший план у вигляді акценту можна покласти невеликий предмет, який відрізняється за фактурою та кольором від інших предметів. Для завершення композиції, а також зв'язку всіх предметів в єдине ціле в постановку додають драпіровки, підкреслюючи, таким чином, ще й різницю між твердими предметами і фактурою м'якої тканиною. Тканина може бути гладкою та з візерунком або малюнком, але вона не повинна відволікати уваги від інших, особливо головних предметів. Її часто розміщують по діагоналі, щоб звернути погляд від глядача в глибину, до композиційного центру для кращого просторового рішення.

Таким чином, можна зробити висновок, що суть композиції полягає в тому, щоб знайти таке поєднання, організацію образотворчих елементів, які сприяли б виявленню змісту.

Важливу роль композиції постановки натюрморту грає освітлення - штучне чи природне. Світло може бути бічним, спрямованим або розсіяним (з вікна або із загальним освітленням). При освітленні натюрморту спрямованим світлом спереду чи збоку у предметів з'являється контрастна світлотінь, у своїй виділення першого (чи головного) плану можна закрити частина світла, що потрапляє задній план. При освітленні натюрморту з вікна (якщо предмети поставлені на підвіконня) буде силуетне розв'язання темного на світлому, частина кольору пропадатиме, якщо вирішувати натюрморт у кольорі. Тональна різниця у предметів помітніша при розсіяному світлі.

У навчальних натюрмортах підбирають предмети різної тональності, не поєднуючи в одній постановці тільки світлі або темні предмети і при цьому враховуючи форми тіней, що падають.

Складається з трьох предметів (одного великого – центру композиції та двох-трьох меншого розміру) та драпіровок;

Предмети різні за кольором, але з інтенсивних кольорів;

Маленькі предмети можуть бути активними за кольором (за ними порівнюють колірні характеристики);

Предмети та драпірування повинні мати виражену тональну різницю;

Розміщення постановки при прямому денному висвітленні (легко читаються великі колірні відносини, мають декоративну привабливість).

Дотримання цих правил дозволить учням у процесі практичної роботи над навчальним натюрмортом найчіткіше виявити основні мальовничі відносини, націлитиме на правильне бачення тональних відмінностей, що сприяє вірній передачі кольором матеріальності речей.